Майже як санаторій

Ми навчаємося в Англії перший рік. Звичайно, раніше теж були подорожі, але ненадовго, а серйозне шкільне навчання почалося лише 2016 року. Вперше ми приїхали влітку на місяць, щоб зрозуміти, як це – вчитися в англійській школі. Цікаво, що одна з нас вирішила, що їде не до школи, а до санаторію. Чому? Та тому що «пансіон» звучить, як «пансіонат», а отже мова йде про санаторій! Уявіть здивування людини, яка на літніх канікулах приїхала до санаторію, а там – повноцінна школа, хіба що з постійними новими знайомствами та екскурсіями.

Знайдіть на виставці школу своєї мрії

Школу обирали на виставці, яку щороку проводить «Бізнес-Лінк». Ми приїхали до Києва з мамами та два дні просто знайомилися зі школами, розмовляли з їхніми представниками. Пройшли тестування – і опинилися в Англії. Всі співробітники шкіл були уважні та доброзичливі, але ми зупинили свій вибір саме на «Екворті». І не пошкодували!

Наша школа дуже старовинна. Її було засновано 1779 року, але в ній старовинна архітектура поєднується з сучасними технологіями. І – так! – вона схожа на «Гоґвортс», а ми ніби живемо у «Ґрифіндорі»! Уявляєте, як це – опинитися в казці? У нас велика територія, що підходить для ігор і відпочинку в тіні дерев, шикарний двір. Стільки простору рідко коли можна зустріти в українських школах, на жаль.

Тут усе по-іншому

Нам би хотілося, щоб наші друзі та близькі люди могли навчатися в нашій англійській школі. Ми дуже скучаємо за своїми вчителями зі Слов’янська, наприклад з історії, хімії. Але в цій школі все по-іншому. Вчителі тут – швидше друзі, ніж викладачі. Плюс до того, ти весь час спілкуєшся англійською. Оскільки в нас зараз підготовчий рік, предмети ми поки не вибираємо – все це буде згодом. Але перше підсумкове тестування буде вже наприкінці цього навчального року. Кожна з нас вибрала свої предмети для тестів.

Удвох набагато легше, ніж самій

Уперше ми летіли до школи разом. Нам обом тут сподобалося, і ми вирішили, що й учитися будемо разом. Звичайно ж, це набагато легше, ніж бути самій. Хоча в будь-якому випадку вчителі та завідувачка резиденції міс Годж завжди намагаються підтримати новачків. Міс Годж для нас тут як матуся – підтримує нас і стежить, щоб ми поводилися належно. Вона також не забуває стежити за порядком в наших кімнатах, точніше за тим, щоб ми його дотримувалися.

У нас навчаються діти з різних країн. Є й місцеві діти, британці, наприклад ті, з котрими кожна з нас ділить кімнату. Оскільки в нас школа зі спільним навчанням, то дівчата та хлопці вчаться разом, а живуть в абсолютно різних резиденціях. Крім того, тут таке правило: діти з однієї країни не можуть жити разом. Тому ми вдвох живемо в сусідніх кімнатах і ходимо одна до одної в гості. Ну, або одна приходить вранці до іншої, щоб заплести волосся. Наприклад, в Евеліни дуже красиво виходить – вона це робить, як справжній професіонал.

Про житло, а заодно й про їжу

Кімнати у нас великі та світлі, з дерев’яними меблями, з великими ліжками, шафою для одягу та невеликим сейфом. Є простора вітальня з величезними м’якими іграшками, диванами та телевізором. Все продумано та добре зроблено – починаючи від кімнат і закінчуючи кухнею, де завжди можна випити води, соку, молока, поїсти свіжої випічки або спробувати те, що приготували діти з кулінарного гуртка. Це заняття, на яких ми вчимося готувати. Саме на них ми пекли Евеліні тортика до дня народження. Точніше, пекла його Поліна, зате готувалися до свята всією резиденцією. Здебільшого те, що готуємо ми або старші школярі, з’їдається на місці або забирається з собою до резиденції. Зазвичай заняття гуртка проходять по суботах.

В нас у школі дуже чиста та світла їдальня, до якої не можна заходити з телефоном. Приходите та вибираєте, що хочете із запропонованого меню. Окремо є меню для веганів. Саме харчування спочатку було не зовсім звичним. Але потім ми звикли, тим більше що на вечерю нам обов’язково дають солодку випічку. Якщо чогось не вистачає, то можна купити в магазині, але туди потрібно ходити зі старшими. Не вистачає зазвичай солодощів. Ми – постійні покупниці цукерок!

Розмовляти англійською – навіть у колі друзів

По суботах ми ходимо на мовчазну молитву, оскільки в нас квакерська школа. Квакери – це протестантська християнська течія, їх ще називають «Релігійне товариство Друзів». Можливо, тому всі у школі такі доброзичливі.

Хоча на самому початку нам було складно в плані спілкування. У нас були недостатні знання мови, а деякі учні говорили так швидко, що ми не завжди все відразу розуміли. Для того щоб розуміти, про кого ми між собою говоримо, і водночас не називати імен, ми для всіх придумали прізвиська. Повірте, вони добрі, зате зрозумілі тільки нам двом.

Тут нам не дозволяють говорити своєю мовою в громадських місцях. А на уроках і поготів. І те, що ми постійно спілкуємося англійською, дає результат: зрештою те, що в Україні можна було б учити років сім, тут ти засвоюєш за півроку. Добре, хоч із батьками можна говорити якою завгодно. З ними ми спілкуємося переважно в соцмережах або за допомогою «Вайберу». До речі, у школі деякі сайти для нас заблоковано. Але «Фейсбук» і «ВКонтакті» – це завжди доступно.

Куди ходити, що вдягати та як готуватися

Два наших улюблених місця у школі – це басейн і бібліотека. Зрозуміло, що до бібліотеки ми ходимо частіше, ніж до басейну, бо плавання в нас усього два рази на тиждень. Тут у нас є тренер, і вчитися плавати різними стилями під його керівництвом набагато легше. Адже до басейну з планшетом не підеш, щоб подивитися в Інтернеті, як правильно плавати! За правилами школи ми всі ходимо до басейну в закритих темно-синіх або чорних купальниках.

Загалом під час навчання ми завжди ходимо у шкільній формі та перевдягаємося лише після уроків. Між іншим, після уроків нам ще потрібно робити домашнє завдання. Його задають небагато, але воно, на жаль, є, а так би хотілося, щоб не було... Нам допомагають учителі – вони завжди намагаються все пояснювати, поки ти не зрозумієш, – або однокласники, які краще розуміються на предметі.

Між активним дозвіллям і постільним режимом

Найбільше ми любимо вихідні. Ми й в Україні їх полюбляли, звичайно, але тут вони проходять по-іншому. У суботу, крім додаткових занять, які ми самі вибираємо, бувають ще й спортивні змагання. Тут взагалі багато часу приділяють заняттям спортом, це вважається важливим. А в неділю ми їздимо на екскурсії або шопінг. Екскурсії бувають як до сусідніх міст, так і до Лондона, до Шотландії, але туди зазвичай беруть дітей зі старшої школи.

А після однієї з екскурсій ми захворіли. Нам привели лікаря, виміряли температуру та дали досить смачні льодяники. Виявилося, що це й були ліки. У них узагалі до хвороб ставляться не так, як у нас. Там ніхто не непритомніє і не влаштовує паніку, якщо в тебе температура або болить горло. При температурі 37,2° тебе відправляють до школи. Якщо температура вища, ти можеш залишитися в кімнаті та лежати, але, якщо в цей день тестування або контрольна, тобі її обов’язково принесуть і ти будеш її писати. Такого в Україні не було.

Школяре, будь готовий!

Крім екскурсій і занять – звичайних і додаткових, – у школі є ще одна «розвага» – навчальна тривога. Зазвичай ти до неї зовсім не підготовлений, оскільки її влаштовують ближче до ночі пару разів на тиждень, і ти повинен устигнути вдягнутись і вийти на вулицю (бігти не можна!). Можете собі уявити: виходиш з душу в піжамі, капцях і халаті, і тут... сигнал! А тобі ще перевдягнутись і вийти потрібно. Ми всі виглядаємо в ці моменти, звісно, по-різному, ну геть зовсім по-різному... Зате весело!

Листи з сюрпризом

У школі є щоденники, куди ми записуємо завдання. У них також вказано всі свята і канікули. Взагалі вони дуже зручні, там багато всього корисного. Їх нам видали в самій школі разом з підручниками, зошитами та шкільною формою.

Оцінки тут виставляють не так, як у нас у школах, а навпаки, тобто найвищий бал – 1. Коли батьки вперше побачили наші оцінки – ви б бачили їхні очі! Але ми, звичайно, їм потім усе пояснили. В кінці кожного триместру вони отримують зі школи листи з нашими оцінками та рекомендаціями або подякою. Звичайно, приємніше, коли там подяка.