«Жити далеко від друзів і родини»

Якщо говорити про навчання у британській школі, то фраза «жити далеко від друзів і родини» звучить занадто категорично. Насправді бачитися ви будете не рідше ніж що півтора місяці, адже протягом року в Англії безліч канікул і свят, на які заведено летіти додому.

Але взагалі, все залежить від самої людини та від того, скільки їй потрібно часу, щоб звикнути до нового середовища. Коли ти вже влився, час минає непомітно, тому що тут постійно відбувається безліч різних подій, і навчання теж не дає про себе забути, тож часу нудьгувати просто не залишається. Головне – бути відкритим до нових знайомств і до всього нового загалом.

Соціальні мережі в нас дозволено. Був час, коли школа блокувала всі сайти під час занять, але зараз це правило, слава богу, скасували. Телефони офіційно, звичайно, заборонені під час уроків, а так – користуйся скільки завгодно. По всій школі проведено Wi-Fi-Інтернет, тож із батьками можна легко зв’язатися у «Скайпі», «Вайбері», «ФейсТаймі» або якій-небудь іншій подібній програмі.

Обігрів та охолодження

У моїй школі в кожній кімнаті встановлено центрально контрольований кондиціонер, який залежно від пори року запрограмовано на обігрів або охолодження. У школі є три гуртожитки для дівчат: один ще будується, але за планами його буде відкрито вже наступного року; другий – це відносно новий корпус із прекрасними умовами – в ньому живе більша частина учнів A-level; і є ще один гуртожиток, у якому живуть інші (ті, кому не вистачило кімнат у другому), – він найстаріший, тому й умови в ньому порівняно з першими двома не настільки добрі. В якому з них вам жити – залежить лише від везіння. Але, звісно, під час екскурсії школою вам буде показано найновіший, сучасно обладнаний корпус.

Школа дуже сучасна, і тут постійно ведеться будівництво. Не встигнуть добудувати якийсь новий комплекс, як уже починається будівництво наступного, тож підіймальні крани та інша будівельна техніка посеред футбольного поля – тут цілком звичайне явище. Взагалі, наскільки я знаю, моя школа – одна з найкращих у рейтингу за умовами проживання серед шкіл-пансіонів по всій Великобританії.

З’їж жирненького в крипті

У шкільній їдальні, яка тут називається Undercroft («Крипта»), годують досить різноманітно і завжди представлено великий вибір страв, але, як і в усій Англії, їжа дуже жирна, тому, якщо ви віддаєте перевагу більш легкому харчуванню, то краще самим з’їздити до магазину. Двічі на тиждень можна записатися на поїздку до супермаркету, куди нас організовано відвозить шкільний автобус після уроків, але така можливість є лише в учнів A-level, тобто у старших класів.

Форма одягу та субординація

Після уроків усі вдягаються як зазвичай, а от у шкільний час носіння форми є обов’язковим. До того ж тут із цим усе дуже суворо: спідниця має бути не більше ніж на п’ять сантиметрів вище від коліна, потрібно носити чорний піджак і чорні балетки, які є обов’язковими для дівчат цілий рік. Незалежно від пори року та температури за вікном, хай то сніг або дощ, змінювати балетки на будь-яке інше взуття категорично заборонено. Але це одяг лише для учнів старших класів, бо іншим школа видає фірмову форму різних кольорів, залежно від року навчання.

В англійській школі акцент робиться скоріше на самостійному навчанні, ніж на самому викладанні. Дуже велику кількість матеріалу ми повинні опрацьовувати самі поза уроками, а також проводити свої власні «дослідження». Відносини з учителями тут досить вільні. Звичайно, існує стандартна субординація, але, взагалі, дуже багато вчителів (особливо молодих) намагаються бути ближчими до учнів і розмовляти не тільки про свій предмет, а й на звичайні побутові теми. Деякі викладачі сидять на столах, але, знову ж таки, тут усе залежить від конкретної людини.

Добре бути старшокласником

Тут дуже багато безглуздих правил і відповідних покарань. Щоб зрозуміти всю їхню сутність, потрібно просто випробувати це на собі – жодні слова не передадуть увесь їхній масштаб. Мені, напевно, пощастило, що я приїхала вчитися вже на A-level, оскільки ми, як старші учні, маємо набагато більше привілеїв і свободи, ніж усі інші. Великим плюсом є й те, що на вихідних ми можемо вільно виїжджати до міста в будь-який зручний для нас час і проводити час так, як нам хочеться, хоча повернутися до школи потрібно, звісно, до певного часу.

Спілкування між народами та статями

Британські школярі – такі ж, як і всі, спілкування з ними нічим не відрізняється від спілкування з однолітками в Україні, змінюється тільки мова спілкування, а так усе залишається тим самим. Головне – бути відкритим, ну і, звичайно, наявність почуття гумору відразу привертає до себе.

У нашій школі три основні національності: китайці, росіяни та англійці. Частка інших народів порівняно з цими дуже мала. Загалом усі спілкуються з дітьми своєї національності, компанії формуються за таким самим принципом. Але багато дітей спілкуються з окремими учнями-іноземцями на уроках або після них. У мене досить багато друзів-іноземців, з якими я підтримую гарні стосунки, але це скоріше поверхневе спілкування, і назвати їх своїми близькими друзями я не можу.

Хлопці з дівчатами, звичайно, спілкуються як під час занять, так і у вільний час. А ось «зустрічання» школа не дуже схвалює – вас постійно контролюють співробітники, які знаходяться буквально на кожному кроці. Доходить до смішного: стежать навіть за тим, щоб ніхто нікого зайвий раз не обійняв, тож головне – намагатися не потрапляти їм на очі.

«Улюблена« тема кожного учня

Хвороби – це «улюблена» тема, напевно, кожного учня «Квін Етельбургас», тому що стосується вона всіх. Наша школа має власний підхід до лікування. Незалежно від того, наскільки тобі погано, ти не маєш права залишитися у своїй кімнаті під час уроків, щоб відпочити або виспатися. Якщо в тебе температура або слабкість, іти потрібно відразу до медичного центру. Але ще не факт, що там тебе залишать, тому що кількість палат обмежена, і конкуренція, так би мовити, за місця велика. Тому варто перестрахуватись і прийти раніше.

Далі тебе прийме лікар, якому ти матимеш розповісти, з якою проблемою ти прийшов. Залишать тебе відпочивати в палаті, тільки якщо лікар вважатиме, що твоя проблема дійсно серйозна: температура повинна бути вищою за 38 °C, у тебе має бути сильний шлунковий розлад або ти повинен буквально бути при смерті. Тільки тоді тобі дозволять зайняти почесне ліжко на декілька годин, а далі тебе все одно відправлять на решту уроків. У всіх інших випадках, у тому числі якщо температура нижча за 38 °C, тобі просто дадуть парацетамол (на їхню думку, універсальні ліки від усіх хвороб) і відправлять на заняття.

Проміжні підсумки

Я гадаю, що кожна людина так чи інакше змінюється тут, опиняючись в абсолютно новому оточенні, але як саме вона змінюється – залежить від її ставлення до всього, що відбувається навколо. Це передусім велике випробування на ступінь відповідальності та самостійності, адже тут усе в нашому розпорядженні й ми самі плануємо свій час.

Я хочу закінчити університет в Англії. А далі – загадувати рано, але в ідеалі я хотіла б пропрацювати тут пару років, після чого відкрити свій бізнес і потім розвинути його в Україні, де і буде моє постійне місце проживання. Але як усе обернеться, знати напевне не можна. Зараз моя головна мета – закінчити школу та вступити до гарного університету.